Випробувальна лабораторія

    Сфера акредитації:

  1. Ґрунт
  2. Біопрепарати
  3. Рослинницька продукція
  4. Вода
  5. Навколишнє середовище

  • ҐРУНТ

    1. Відбір проб ґрунту

      Відбирання проб ґрунтів у полі і наступне обробляння проб для транспортування і зберігання до попередньої підготовки проби (наприклад, висушування, розмелювання).

      • ДСТУ 4287:2004 (п.5)
      • ДСТУ ISO 10381-2:2004 (п.4)
      • ДСТУ ISO 10381-4:2005 (п.5)

    2. Визначення вологості

      Методом висушування до постійної маси визначають як відношення маси води, вилученої з ґрунту висушуванням до постійної маси і до маси висушеного ґрунту.

      • ДСТУ 5095:2008 (п.4)
      • ДСТУ ІSО 16586:2005 (п.5)
      • ДСТУ Б В.2.1-17:2009 (п.6)
      • ДСТУ 4362:2004 (п.5)

    3. Визначення кислотності

      Вимірювання рН ґрунту.

      • ДСТУ ISO 10390:2007 (п.3)
      • ДСТУ 7537:2014 (п.3)
      • ДСТУ 7862:2015 (п.4)
      • ДСТУ 7910:2015 (п.3)
      • ДСТУ 4362:2004 (п.5)

    4. Визначення інтенсивності емісії диоксиду вуглецю («дихання ґрунту»)

      Визначення вивільнення СО2 ґрунту методом титруванням у статичній системі. Дихання ґрунту вимірюють визначенням споживання О2 та/або вивільнення СО2. Цей показник є мірою загальної активності ґрунтових мікроорганізмів.

      • ДСТУ ISO 16072:2005 (п 5.2)

    5. Визначення вмісту гумусу

      Методом Тюріна.
      Метод полягає в окисненні Карбону гумусу ґрунту сумішшю калій біхромату і сірчаної кислоти (хромово-сірчана суміш) (К2Cr2O7 і H2SO4). За кількістю біхромату калію, що пішла на окислення гумусу, оцінюють кількість гумусу.

      • ДСТУ 4289:2004 (п.3)
      • ДСТУ ISO 10693:2001 (п.3)
      • ДСТУ 4362:2004 (п.5)

    6. Визначення рухомих сполук фосфору

      Метод Кірсанова. Метод Мачигіна. Метод Чирікова.
      Метод базується на вилученні рухомих сполук фосфору з ґрунту розчином вуглекислого амонію концентрації 10 г/дм3 при відношенні ґрунту до розчину 1:20 і подальшому визначенні фосфору у вигляді синього фосфорно-молібденового комплексу на фотоелектрокалориметрі або спектрофотометрі.

      • ДСТУ 4405:2005 (п.3)
      • ДСТУ 4114-2002 (п.3)
      • ДСТУ 4362:2004 (п.5)

    7. Визначення рухомих сполук калію

      Метод Кірсанова. Метод Мачигіна. Метод Чирікова.
      Метод базується на вилученні рухомих сполук калію з ґрунту розчином вуглекислого амонію концентрації 10 г/дм3 при відношенні ґрунту до розчину 1:20 і подальшому визначенні калію на полуменевому фотометрі.

      • ДСТУ 4405:2005 (п.3)
      • ДСТУ 4114-2002 (п.3)
      • ДСТУ 4362:2004 (п.5)

    8. Визначення лужногідролізованого азоту

      Метод Корнфілда.
      Метод базується на гідролізі органічних сполук ґрунту 1-н розчином NaOH.

      • ДСТУ 7863:2015 (п.3)
      • ДСТУ 4362:2004 (п.5)
      • ДСТУ ISO 14255:2005 (п.3-п.9)

    9. Ацидиметричне визначення карбонатів

      Метод заснований на руйнуванні карбонатів титрованим розчином соляної кислоти при добовому настоюванні та наступному титруванні надлишку кислоти лугом. Придатний для всіх типів повітряно-сухих ґрунтових зразків.

      • ДСТУ ISO 10693:2001 (п.3)

    10. Визначення нітратредуктазної та нітритредуктазної активностей

      Метод Галстяна и Маркосяна, модифікований Мурдам.
      Визначення нітратредуктазної активності ґрунту, базується на обліку зменшення нітратного азоту при анаеробній інкубації в ґрунті. Визначення нітритредуктазної активності ґрунту, базується на обліку залишкової кількості не відновлених нітритів.

      • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_05-2019 Ред. 2 Визначення нітратредуктазної та нітритредуктазної активностей

    11. Визначення чисельності мікроорганізмів основних еколого-трофічних та таксономічних груп

      Визначення чисельності мікроорганізмів основних еколого-трофічних та таксономічних груп ґрунту проводять шляхом мікробіологічного посіву на тверді поживні агаризовані середовища (поверхнево та глибино) з наступним підрахунком вирослих колоній мікроорганізмів.

      • ДСТУ 7847:2015 (п.3)

    12. Визначення антимікробної активності

      Визначення антимікробної активності ґрунту методом візуальної оцінки відсутності/наявності росту тест-культури мікроорганізмів в зоні дифузії з ґрунту антибіотичних речовин.

      • ДСТУ 8456:2015 (п.4)

    13. Визначення целюлозолітичної активності

      Целюлозолітична активність – один з біодіагностичних показників, який характеризує інтенсивність розкладання (руйнування) целюлози ґрунту до доступних форм для рослин. Визначення целюлозолітичної активності ґрунту модифікованим методом Крістенсена встановлюючи зменшення маси фільтрувального паперу на пластинці впродовж 30 діб інкубування.

      • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_08-2019 Ред. 2 Визначення целюлозолітичної активності

    14. Визначення фітотоксичності ґрунту

      Визначення фітотоксичності ґрунту проводять шляхом закладання біопроби на проростання насіння редису (Paphanus sativum L.) за А.М. Гродзинським в модифікації Мочалова–Шeрстoбoєвa. Фітотоксичність ґрунту визначають у відсотках (%) інгібування схожості насіння тест-культури P. sativum.

      • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_09-2019 Ред. 2 Визначення фітотоксичності ґрунту

    15. Визначення загальної біомаси мікроорганізмів

      Біомаса мікроорганізмів – маса неушкоджених мікробних клітин у певному ґрунті в одиницях маси або енергії та віднесена до одиниці площі або обʼєму.
      Визначення загальної біомаси мікроорганізмів ґрунту регідратаційним методом базується на дії підвищеної температури на клітини мікроорганізмів, у ході чого вміст внутрішніх компонентів клітин звільняється в розчин і шляхом біхроматного окиснення утворює вуглецьзвʼязані сполуки, вміст яких визначають спектрометрично.

      • ДСТУ ISO 14240-2:2003 (п.4)

    16. Визначення поліфенолоксидазної активності

      Визначення поліфенолоксидазної активності ґрунту (методом Козлова), базується на здатності імітувати реакції окислення дифенолів киснем повітря. При нагріванні пірокатехін (о-дифенол) швидко перетворюється на о-хінон. Утворений під час ферментативної реакції ортохінон відновлюється аскорбіновою кислотою. Кількість окисленої аскорбінової кислоти визначають йодометричним титруванням.
      Поліфенолоксидази беруть участь в перетворенні органічних сполук ароматичного ряду в компоненти гумусу. Вони каталізують окислення фенолів до хінонів. За відповідних умов при поліконденсації хінонів з амінокислотами і поліпептидами відбувається утворення первинних гумусових сполук.

      • ДСТУ 7928:2015 (п.3)

    17. Визначення пероксидазної активності

      Визначення пероксидазної активності ґрунту методом Козлова, який базується на здатності пірокатехіну окислюватись перекисом водню у присутності пероксидази, утворений продукт окиснення визначають йодометричним титруванням.

      • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_14-2019 Ред. 2 Визначення пероксидазної активності ґрунту

    18. Тест на токсичність ґрунтових мікроорганізмів

      Для прогнозування безпеки/ризику визначають концентрацію пестициду в ґрунті:
      Співвідношення концентрації пестициду у ґрунті і ЛК50 дозволить оцінити ризик його застосування. Для оцінки хронічної токсичності слід враховувати тривалість дії (стійкість) пестициду і сумарно можливе поглинання його біотою ґрунту протягом часу дії препарату.
      Головним показником рівня небезпечної дії на ґрунтову екосистему є дія на ґрунтовий біоценоз (зміна загальної кількості мезофауни, сапрофітної мікрофлори та ферментативної активності ґрунту). При цьому небезпечність препарату оцінюють за чотирьохкласовою системою з урахуванням зниження чисельності і часу її відновлення (табл. 1).

      • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_15-2019 Ред. 2 Тест на токсичність ґрунтових мікроорганізмів

    19. Тест на гостру токсичність для земляних черв’яків

      Для прогнозування безпеки/ризику визначають концентрацію пестициду в ґрунті:
      Співвідношення концентрації пестициду у ґрунті і ЛК50 дозволить оцінити ризик його застосування. Для оцінки хронічної токсичності слід враховувати тривалість дії (стійкість) пестициду і сумарно можливе поглинання його біотою ґрунту протягом часу дії препарату.
      Метод встановлює етапи визначення гострої токсичності речовин для Eisenia foetida щодо діяння через епідермальний та травний канали.
      Спираючись на результати попереднього досліду, виконується остаточний дослід на п’яти концентраціях досліджуваної речовини, розташовуючи їх у геометричній прогресії між найвищою концентрацією, яка не викликала смертності, та найнижчою концентрацією, яка викликала тотальну смертність.
      Земляні черв’яки є видом організмів, за яким оцінюють токсичність і небезпеку пестицидів для грунтової мезофауни.

      • ДСТУ ISO 11268-1:2003 (п.4)
      • ДСТУ ISO 11268-2:2003 (п.4)
      • ДСТУ ISO 11268-3:2005 (п.4)

    • БІОПРЕПАРАТИ

      1. Визначення титру мікроорганізмів

        Визначення титру мікроорганізмів проводять одним з методів, а саме шляхом прямого підрахунку клітин в камері, на фіксованому мазку, мікробіологічним посівом на тверді поживні агаризовані середовища (поверхнево та глибинно) з наступним підрахунком вирослих колоній мікроорганізмів.

        • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_18-2019 Ред. 2 Визначення титру мікроорганізмів

    • Молекулярно-генетичні дослідження

      1. Визначення еколого-генетичного статусу ґрунту

        При визначенні та оцінці токсичності хімічних речовин може вимагатися визначення їх гострої пероральної токсичності для бджіл, якщо на них має вплив хімічна речовина, яка використовується для досліджень. Оцінка гострої пероральної токсичності проводиться для виявлення специфічної токсичності пестицидів та інших речовин для бджіл. Результати тестування повинні використовуватися при визначенні необхідності подальших досліджень. Зокрема, цей метод може бути використаний для оцінки ризику застосування пестицидів для бджіл, що базується на послідовності проведення лабораторних дослідів, потім – польових випробувань. Пестициди можуть тестуватися у вигляді діючої речовини (д.р.) або торгового продукту.
        Речовина порівняння з відомою токсичністю (токсичний стандарт) має використовуватися для перевірки чутливості бджіл і точності проведеної процедури тестування.

        • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_34-2019 Ред.2 Тест на гостру контактну та пероральну токсичність для бджіл

      2. Фракціонування білків та пептидів електрофорезом у поліакриламідному гелі

        При визначенні та оцінці токсичності хімічних речовин може вимагатися визначення їх гострої пероральної токсичності для бджіл, якщо на них має вплив хімічна речовина, яка використовується для досліджень. Оцінка гострої пероральної токсичності проводиться для виявлення специфічної токсичності пестицидів та інших речовин для бджіл. Результати тестування повинні використовуватися при визначенні необхідності подальших досліджень. Зокрема, цей метод може бути використаний для оцінки ризику застосування пестицидів для бджіл, що базується на послідовності проведення лабораторних дослідів, потім – польових випробувань. Пестициди можуть тестуватися у вигляді діючої речовини (д.р.) або торгового продукту.
        Речовина порівняння з відомою токсичністю (токсичний стандарт) має використовуватися для перевірки чутливості бджіл і точності проведеної процедури тестування.

        • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_34-2019 Ред.2 Тест на гостру контактну та пероральну токсичність для бджіл

      3. Визначення генетично модифікованих організмів (ГМО)

        При визначенні та оцінці токсичності хімічних речовин може вимагатися визначення їх гострої пероральної токсичності для бджіл, якщо на них має вплив хімічна речовина, яка використовується для досліджень. Оцінка гострої пероральної токсичності проводиться для виявлення специфічної токсичності пестицидів та інших речовин для бджіл. Результати тестування повинні використовуватися при визначенні необхідності подальших досліджень. Зокрема, цей метод може бути використаний для оцінки ризику застосування пестицидів для бджіл, що базується на послідовності проведення лабораторних дослідів, потім – польових випробувань. Пестициди можуть тестуватися у вигляді діючої речовини (д.р.) або торгового продукту.
        Речовина порівняння з відомою токсичністю (токсичний стандарт) має використовуватися для перевірки чутливості бджіл і точності проведеної процедури тестування.

        • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_34-2019 Ред.2 Тест на гостру контактну та пероральну токсичність для бджіл

    • РОСЛИННИЦЬКА ПРОДУКЦІЯ

      1. Визначення масової частки вологи

        Метод встановлює робочий контрольний метод визначення вмісту вологи зерна і зернових продуктів.
        Поширюється на пшеницю, рис (сирець, лущений і шліфований), ячмінь, просо (просо звичайне), жито, овес, тритікале, сорго у вигляді зерна, продуктів розмелювання, крупки або муки.
        Трохи модернізований для кукурудзи та зернобобових.

        • ДСТУ ISO 665:2008 (п.4)
        • ДСТУ 4751:2007 (п.4)
        • ДСТУ 4811:2007 (п.4, п.5)
        • ДСТУ 4138-2002 (п.9)

      2. Визначення кислотності

        Потенціометричний метод.
        Потенціометричне титрування аналізованого розчину титрованим розчином гідроксиду натрію в присутності індикатора фенолфталеїну.

        • ДСТУ ISO 6632-2001 (п.3)
        • ДСТУ ISO 729:2005 (п.4)

      3. Визначення вмісту білку

        Суть методу полягає в мінералізації органічної речовини сірчаною кислотою в присутності каталізатора з утворенням сульфату амонію, руйнуванні сульфату амонію лугом з виділенням аміаку, відгонці аміаку водяною парою в розчині сірчаної або борної кислоти з наступним титруванням.

        • ДСТУ ISO 20483:2016 (п.4)

      4. Визначення олійності

        Визначення олійності зернових культур проводиться за допомогою аналізатора якості зерна СПЕКТРАН-119М. Подрібнене зерно ретельно перемішують шпателем і з перемішаної проби беруть наважку для аналізу олійності. Суть методу полягає у визначенні олійності в насінні олійних культур за допомогою аналізатора якості насіння СПЕКТРАН-119М.

        • ДСТУ 7577:2014 (п.4)
        • ДСТУ 7096:2009 (п.4)

      5. Визначення клейковини

        Визначення клейковини в насінні зернових культур проводиться за допомогою аналізатора якості зерна СПЕКТРАН-119М. Подрібнене зерно ретельно перемішують шпателем і з перемішаної проби беруть наважку для аналізу на вміст клейковини.
        Принцип дії аналізатора заснований на вимірюванні коефіцієнтів дифузного відбиття розмелених зразків зерна в ближній ІЧ-області спектра.

        • ДСТУ ISO 6645:2004 (п.3)
        • ДСТУ ISO 21415-1:2009 (п.4)

      6. Визначення вмісту цукрів

        Метод основано на взаємодії карбонільних груп цукрів у лужному середовищі із залізосиньородистим калієм. Фотоколориметричний метод вимірюванні оптичної густини отриманого розчину.

        • ДСТУ 4954: 2008 (п.5)

      7. Визначення β-каротину

        Метод базується на екстрагуванні каротину за допомогою органічних розчинників, очищенні екстракту від супроводжувальних барвникових речовин колонковою хроматографією та визначанні вмісту ізомерів каротину фотометричним методом.

        • ДСТУ 4305:2004 (п.4)
        • ДСТУ ISO 6558-2:2004 (п.3)

      8. Визначення вітаміну С

        Метод заснований на екстрагуванні вітаміну С метафосфорною кислотою або сумішшю оцтової та метафосфорної кислот, відновленні 2,6-діхлорфенол-індофеноляту натрію аскорбіновою кислотою екстрагуючи далі органічним розчинником (амілацетатом, бутилацетатом або ксилолом) надлишок 2,6-дихлорфеноліндофеноляту натрію і фотоколориметруванні органічного екстракту за довжини хвилі 500 нм.

        • ДСТУ 7803:2015 (п.5)

    • ВОДА

      1. Тест на хронічну та пероральну токсичність для ракоподібних

        Завдяки випробуванням упродовж 24 год підраховують % загиблих дафній відносно їх загальної кількості, що використовується для кожної концентрації. Визначення максимального коефіцієнту гострої пероральної токсичності визначається співвідношенням максимально допустимої концентрації до середньої летальної ЛК50 смертності концентрованої речовини.

        • ДСТУ 4174: 2003 (п.3)
        • ДСТУ 4173:2003 (п.3)

      2. Тест на гостру пероральну токсичність для водоростей

        Метод визначення гострої токсичності на водоростях базується на встановленні різниці між інтенсивністю росту водоростей в концентрації токсичної речовини, що аналізується (дослід), і чистій воді (контроль). Критерієм гострої токсичності є пригнічення росту водоростей на 50 і більше відсотків у досліді в порівнянні з контролем за час експозиції 72 години - ЕК50-72.
        Для встановлення величин ЕК50 і недіяльної концентрації препарату досліджують в діапазоні концентрацій 1-1000 мг/л.
        Тривалість тестування 72 год. вказана для визначення токсичності та токсикологічних показників аналізованих проб природної і стічної води, а також аналізованих проб речовин.

        • ДСТУ ISO 8692:2010 (п.4)

      3. Тест на гостру пероральну токсичність для риб

        Виконуючи дослідження визначають концентрації, за яких речовина є летальна для 50% популяції прісноводних риб після періоду експозиції 24, 48, 72 і 96 год у воді, яка містить цю речовину.
        Критерієм екологічної оцінки пестицидів для біоти водних екосистем є ступінь небезпечності. Екологічна оцінка токсичності пестициду для риб, дафній та водоростей здійснюється на підставі класифікації ступеня небезпечності.

        • ДСТУ 4074-2001 (п.2)
        • ДСТУ 4075-2001 (п.2)
        • ДСТУ 4076-2001 (п.2)

    • НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

      1. Тест на гостру контактну та пероральну токсичність для бджіл

        При визначенні та оцінці токсичності хімічних речовин може вимагатися визначення їх гострої пероральної токсичності для бджіл, якщо на них має вплив хімічна речовина, яка використовується для досліджень. Оцінка гострої пероральної токсичності проводиться для виявлення специфічної токсичності пестицидів та інших речовин для бджіл. Результати тестування повинні використовуватися при визначенні необхідності подальших досліджень. Зокрема, цей метод може бути використаний для оцінки ризику застосування пестицидів для бджіл, що базується на послідовності проведення лабораторних дослідів, потім – польових випробувань. Пестициди можуть тестуватися у вигляді діючої речовини (д.р.) або торгового продукту.
        Речовина порівняння з відомою токсичністю (токсичний стандарт) має використовуватися для перевірки чутливості бджіл і точності проведеної процедури тестування.

        • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_34-2019 Ред.2 Тест на гостру контактну та пероральну токсичність для бджіл

      2. Тест на гостру пероральну токсичність для птахів

        Метод базується на визначенні LC50 – середньої летальної концентрації, тобто тієї концентрації хімічної речовини в раціоні, що, за оцінками, призведе до 50-відсоткової смертності птахів у відповідь на п’ятиденний харчовий вплив.
        Птахи харчуються їжею, що містить досліджувану речовину в діапазоні концентрацій протягом п’яти днів. Починаючи з 6-го дня, птиці подають в основну їжу, вільну від випробовуваної речовини, протягом як мінімум трьох додаткових днів. Смертність і ознаки токсичності записуються щодня.
        Вплив пестициду і діючої речовини на біоту надземної екосистеми – птахів і корисних комах визначається на підставі показників LD50 і LC50, які слугують критерієм екотоксикологічної оцінки ступеня небезпечності.

        • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_35-2019 Ред.2 Тест на гостру пероральну токсичність для птахів

    • Державна реєстрація

      1. Біологічні випробування

        При визначенні та оцінці токсичності хімічних речовин може вимагатися визначення їх гострої пероральної токсичності для бджіл, якщо на них має вплив хімічна речовина, яка використовується для досліджень. Оцінка гострої пероральної токсичності проводиться для виявлення специфічної токсичності пестицидів та інших речовин для бджіл. Результати тестування повинні використовуватися при визначенні необхідності подальших досліджень. Зокрема, цей метод може бути використаний для оцінки ризику застосування пестицидів для бджіл, що базується на послідовності проведення лабораторних дослідів, потім – польових випробувань. Пестициди можуть тестуватися у вигляді діючої речовини (д.р.) або торгового продукту.
        Речовина порівняння з відомою токсичністю (токсичний стандарт) має використовуватися для перевірки чутливості бджіл і точності проведеної процедури тестування.

        • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_34-2019 Ред.2 Тест на гостру контактну та пероральну токсичність для бджіл

      2. Екологічні випробування

        Метод базується на визначенні LC50 – середньої летальної концентрації, тобто тієї концентрації хімічної речовини в раціоні, що, за оцінками, призведе до 50-відсоткової смертності птахів у відповідь на п’ятиденний харчовий вплив.
        Птахи харчуються їжею, що містить досліджувану речовину в діапазоні концентрацій протягом п’яти днів. Починаючи з 6-го дня, птиці подають в основну їжу, вільну від випробовуваної речовини, протягом як мінімум трьох додаткових днів. Смертність і ознаки токсичності записуються щодня.
        Вплив пестициду і діючої речовини на біоту надземної екосистеми – птахів і корисних комах визначається на підставі показників LD50 і LC50, які слугують критерієм екотоксикологічної оцінки ступеня небезпечності.

        • РІ ВЛ «ВАБ» 5.4.1_35-2019 Ред.2 Тест на гостру пероральну токсичність для птахів